У постановці А.Сендецького за п’єсою А.Вишневського
Прем’єра
27 червня 2012 року
Тривалість
55 хвилин
До перегляду лише повнолітнім.
Вистава за п’єсою сучасного українського драматурга Артема Вишневського грається на камерній сцені. Сприйняття твору — неоднозначне, оскільки важливим моментом цієї п’єси є гра слів, які можна оцінити лише під час безпосереднього огляду дійства. Відображення жахливих подій сумного минулого і безглуздої дійсності.
Наше сьогодення не набагато різниться від реалій вже пережитого. Драматизм полягає у соціальному «дальтонізмі», який влаштовує теперішню владу країни аналогічно як її попередницю. «Темними» і заклопотаними людьми легше керувати, адже вони мають власні вкрай гострі питання, які самотужки намагаються вирішити (побут, здоров’я, безпека, освіта тощо), а «політична еліта» та «можновладці», гадаючи що «тримають Бога за ноги», намагаються усіляко створювати чергові надумані «питання», якими були б зайняті громадяни. А можливо, це сумний факт з буття людства в цілому, а не лише України?
Для пересічного інтелектуала постановка вкрай депресивного і філософського твору є мірою розуміння гнітючої раціональності та суті соціуму. Для «служителів народу» п’єса є показником того, що серед громадян усе ж є підсвідоме розуміння реальності, над якою вони так старанно працюють.
